«Світлиця моєї душі»

«Світлиця моєї душі» — таку назву мав творчий вечір члена Національної спілки письменників України, лауреата премій ім. Василя Симоненка, Володимира Малика, Панаса Мирного, Івана Котляревського, Леоніда Бразова, автора 20 прозових і поетичних книг Ольги Хало, що 16 грудня відбувся у районному будинку культури. Творчість Ольги Іванівни широка і багатогранна. З-під її пера з’являються твори високого громадянського звучання. Їй болить доля України, яка не медом п’янить, а гірчить полинами; вона пишається родом своїм тисячокорінним і з гордістю заявляє: «Були ми, є і будемо народ, що споконвіку зветься український». На сторінках її книг пульсує серце відомих постатей, котрі наділені справжнім талантом, як-то Василя Симоненка, Володимира Малика, Надії Хоменко, Миколи Гоголя, Григора Тютюнника, Наталії Баклай і ін. Твори інтимної лірики Ольги Хало дарують зорепад емоцій, що бентежать душу, примушують серця битися частіше.

002
003
004
005
006
007
008
009
010
011
012
013
014

На творчому вечорі звучали поезії, які зворушливо читали учні Калайдинцівської ЗОШ І-ІІІ ст. Владислав Сененко, Діана Шкарбань, Аня Гриценко, студентка лісотехнічного коледжу Наталія Сайко, Юлія Баклай, Алла Самозвон. Уривки із поем «Останній шлях гетьмана Івана Мазепи», «Катерина Білокур», «Я пам’ятаю мить чудову» прекрасно підготували студенти Лубенського медичного училища Тимофій Гуц, Олена Салова, Віталіна Сененко, Анастасія Ярощук, Єлизавета Рибка, Яна Котюк, Антон Ситник. Пісні на вірші Ольги Хало прозвучали у виконанні народного аматорського квартету «Гілея» із Михнівець, Ірини Ліхачової, Наталії Прокопець. Романс «Я помню чудное мгновенье» проникливо виконав Анатолій Куценко, а пісню «Ой горе тій чайці» на слова Івана Мазепи – бандурист Віталій Мороз.

Привітали Ольгу Хало із знаковою подією в житті, з виданням ювілейної 20-ої книги «Світ на долоні» міський голова Олександр Грицаєнко, голова районної ради Григорій Угляниця.

«Не втомлюся я жити ніколи», — заявила зі сцени Ольга Хало.
Не втомлюся, бо це неповторно –
Вічне слово й перо золоте.

То ж нехай вічне слово і золоте перо Ольги Хало і надалі мережить на білих аркушах паперу щасливу долю Україні і українцям, возвеличує на віки словом правди Людину, зрошує життєдайно землю дідів і прадідів, щоб врожаїлася вона колосом стиглим, поколінням дужим, снагою і совістю багатим.

 

Коментарі та разміщення посилань блоковані.

Коментарі закриті.

rss facebook
Top
rda                     rada