Василь Куксань із нами. Мріє, творить і живе…

Василь Куксань із нами. Мріє, творить і живе… Є люди, смерть яких стає несподіваною, болючою, гіркою. Вони відходять у небуття тихо й блискавично, як жарина на вітрі, залишаючи після себе щемливе відчуття порожнечі і недосказаності, скороминучості й жалю. Саме такою  стала для лубенців втрата Василя Васильовича Куксаня – людини щирої душі й великого серця, видатного громадського діяча і вірного друга, люблячого чоловіка і надійного побратима… Мабуть, тому на вечір його пам’яті, що відбувся 28 березня, прийшло так багато людей: рідні, друзі, колеги, соратники-чорнобильці, депутати, сільські голови, вчителі, державні діячі.

Приводом для проведення заходу став вихід збірки поезій «…А ти посміхнись», яка днями побачила світ у видавництві «Інтер Парк». Про те, що Василь Куксань пише вірші, знали всі, хто жив і працював поруч, бо без поетичного рядка не минав жоден його виступ. Проте видати збірку довелося вже аж тільки після його смерті, так сталося. Рядками з вірша почав свій виступ Микола Чудак, який змінив Василя Васильовича біля керма чорнобильської організації. Він, як ніхто, мабуть, знав і розумів його прагнення зробити щось на користь людей, чимось допомогти, щось змінити. Він наголосив, що книгу буде безкоштовно розповсюджено серед друзів, родичів, передано в бібліотеки, навчальні заклади, однак перші примірники Микола Дмитрович вручив найріднішим людям Василя Васильовича – дружині та брату. Так неймовірно душевно звучали вірші Василя Васильовича у виконанні студентів Лубенського медичного училища та в авторському, на жаль, тільки у запису. Звучали і його улюблені пісні у виконанні Анатолія Куценка, Сергія Дуди та чоловічого вокального ансамблю районного будинку культури. Перемежовані пам’ятними кадрами фото та відео, вони викликали сум, хвилювання, ностальгію за минулим, але разом з тим надію на краще майбутнє.

Як і багато присутніх, голова райдержадміністрації Тетяна Качаненко ледве стримувала сльози. Вона одна з перших підтримала ініціативу та всіляко сприяла виданню збірки та проведенню вечора. «Таку людину не можна замінити, його мудрість, його підтримку. Хоч я знала його недовго, але поради Василя Васильовича завжди були вчасними і доречними», — сказала вона.

Мабуть, найважче пережити ці півроку було Ользі Миколаївні Куксань. Допомагали вірші, які тепер читає щодня, як Біблію, віднаходячи незримий духовний зв’язок з коханим чоловіком. Поетичні рядки чоловіка — її молитва і реквієм, душевний спокій і воля до життя.

Поезії Василя Куксаня вже пішли у світ, до людей, яким, власне, й були призначені. Коли депутат обласної ради, регіональний директор ТОВ «Баришівська зернова компанія» Василь Стасовський показав їх композиторові Олександру Марченку, з них народилася чудова пісня, яка прозвучала у виконанні чоловічого вокального тріо «Куми» з Чорнухинщини. І це, мабуть, не остання пісня, адже такі слова варті музики, варті, щоб їх пам’ятали, співали і слухали, змінювали душі і розтоплювали лід у серцях. «Василь Васильович змінив моє ставлення до людей , до світу і до життя», — говорить Василь Стасовський. Віримо, що його вірші і надалі робитимуть світ трішечки кращим, таким, яким бачив його великий життєлюб Василь Куксань.

Кожен виступаючий висловлював подяку усім, хто так чи інакше долучився до видання збірки та підготовки вечора пам’яті: Тетяні Качаненко, Миколі Чудаку, Василю Силці, Людмилі Пазенко, Василю Стасовському та багатьом іншим. Бажаючих допомогти виявилося багато, та, мабуть, інакше і бути не могло. Як сказала Ольга Миколаївна, цей вечір, як і книга, більше потрібні живим, і ми в цьому переконалися.

Видатна поетеса Лубенщини, член Національної спілки письменників України Наталя Баклай у передмові до збірки написала: «Мабуть, ця книга – особлива. Залишиться вона – вічною згадкою для дружини, спомином для друзів, посмертним дарунком для тих, хто його знав, шанував і любив»

Коментарі та разміщення посилань блоковані.

Коментарі закриті.

rss facebook
Top
rda                     rada